Зовнішньо-економічні звязки України

Борщагівським хімкомбінатом, звертаються не тільки до допомоги українського суду, але і до послуг власних законодавців, особливо, звичайно, якщо останні представляють сенат США, від якого прямо залежить розмір допомоги виділюваній Україні.

Четвертий тип - це вже згадувані бажаючі “відмити” гроші, або просто ті, хто наслухався розповідей власної преси про “нових українців”, що стали мільйонерами за лічені місяці. Але зараз, коли інфляція подавлена, подібні чудеса трапляються усе рідше. І якщо швидко розбагатіти стає усе трудніше, то бажаючих “тихо” повернути в Україну раніше вивезені капітали, що не приносять очікуваних прибутків на цивілізованому Заході, виявляється досить багато. При цьому відкривається можливість одержати визначені пільги, виступивши в ролі іноземного інвестора. Не випадково тому, що інвестиції з Кіпру або Ліхтенштейну набагато перевищують капіталовкладення з таких країн, як Канада або Японія.

П'ятий тип інвесторів - компанії зі Східної Європи і колишнього СРСР, що уже на основі нових принципів намагаються налагодити кооперацію з українськими підприємствами, використовуючи часто неформальні відносини, виробничі зв'язки і знання ринку.

Можна було б класифікувати потенційних інвесторів більш строго, відібравши фіксований набір критеріїв (обсяг інвестицій, географічне розташування, і т.д. і т.п.), але важливіше зрозуміти якими ідеями керується той або інший інвестор, приходячи на український ринок, чого він очікує від своїх потенційних партнерів, у якій формі буде організований його бізнес. До речі, аналіз свідчить про те, що п'ятий тип (по нашій класифікації) приблизно в два рази рідше воліє створювати спільні підприємства, чим всі інші інвестори, а перший наполягає на своєму контролі над створюваною фірмою, хоча і не заперечує в категоричній формі проти участі в ньому української сторони.

Оскільки інвестиційний клімат в Україні й так є надзвичайно несприятливим ( достатньо звернути увагу на те що при інвестуванні коштів в економіку України рівень ризику оцінювався в світі на декілька порядків вище ніж аналогічний показник по відношенню до країн колишньої Югославії під час ведення на їх теріторії військових дій ) , то буде доцільно на етапі кризового стану економіки не позбавляти іноземних інвесторів різноманітнх пільг , зокрема одних з найважливіших - пільг по сплаті податку на прибуток. Треба лише забезпечити інтереси держави , тобто за допомогою економічних та юридичного механізмів недопустити масового вивозу капіталу з країни у вигляді отриманого від інвестиційної діяльності прибутку та заохотити його реінвестування. А от вже на етапі стабілізації, а тим більше - на етапі інтенсивного розвитку, доцільно буде зменьшити або взагалі скасувати пільги для підприємств з іноземним капіталом. Збереження пільг можливе буде лише у певних видах виробництва, якщо воно буде необхідне для забезпечення високої конкурентноспроможності експорту.

Отже, процес творення механізму оподаткування прибутку підприємств з іноземними інвестиціями в Україні знаходиться в постійному розвитку відображаючи економічну політику держави в данній сфері .

Розділ 4. ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

Всупереч всім можливостям, які дарували Україні її потенціали, ми опинились на одному рівні з найменш економічно розвинутими країнами, але вже зараз намічається хоч і невеличка, але все ж таки тенденція до поступового виходу з кризи. Все активніше налагоджуються зовнішньоекономічні зв’язки, проте існує ряд проблем, що мішає вільному розвитку зовнішньоекономічних відносин:

1) все ще низький технічний і технологічний рівень виробництва в більшості галузей, особливо в машинобудуванні і переробних галузей, наслідком якої є низька результативність праці, відповідна якість продукції, її неконкуретноздатність на світовому ринку;

2) відставання в структурі обміну з перевищенням імпорту над експортом, а у власне в структурі експорту – з перевищенням експорту сировинних товарів;

3) недостатня зацікавленність підприємств в розширенні експорту;

4) велика монополізованість зовнішнього ринку;

5) недостатній розвиток ринкових відносин всередині національного господарства;

Ще однією з перешкод, що стоять на шляху розвитку зовнішньоекономічних зв’язків, - є виплата зовнішнього боргу СРСР. Ця частка сягала 16,4% або 12,5 млрд. доларів США. Крім того, Україна за порівняно невеликий період свого існування як незалежноі держави вже має і свій особистий державний борг, тенденції до зменшення якого аж ніяк не намічається. Наприклад, у 2000 р. держава на обслуговування зовнішнього державного боргу витратила 2,5 млрд. грн. (1,6% до ВВП).

Однак, більшість цих чинників, які протидіють успішному розвитку зовнішньоекономічних відносин, скоріше всього є тимчасовими і хочеться вірити, явищем досить швидкоплинним, яке наша країна успішно подолає. Україна має такі природні конкурентні переваги, як достатня чисельність робочої сили, вигідне географічне розташування, багаті природні ресурси, але ці переваги є скорше потенційними, ніж дійсними, вони мають кон’юнктурний характер по обмеженій групі виробів. На сьогоднішній день Україна має продовжити інтеграцію у світовий економічний простір шляхом розвитку інших перспективних форм зовнішньоекономічної співпраці.

Починаючи з 90-х років Україна активно включається у нові форми міжнародної економічної співпраці – прямі зв’язки підприємств, спільне підприємництво, спеціальні економічні зони. Так перспективним є створення та активний розвиток прямих економічних зв’язків, що передбачають співробітництво за моделлю “підприємство-підприємство”(тобто без посередників). Вони включають обмін деталями і вузлами, досвідом праці, спільну науково- дослідну та дослідно-конструкторську роботу.

Також перспективними є міжнародні спільні малі підприємства (СП). За їх допомогою передбачається розв’язати такі завдання: впровадження у виробництво найпрогресивнішої техніки і технології, передових методів управління в ринкових умовах, виробництво конкуретноздатних товарів на експорт, збагачення внутрішнього ринку якісними предметами народного споживання і т.д.

Перспективним є створення в Українi спецiальних (їх ще називають вільними чи особливими) економічних зон. Така зона – це повна господарська територія з високим ступеном самоуправління і значним пільговим режимом, що видiлена для широкого залучення іноземного капіталу, передової техніки і технологій, управлiнського і маркетингового досвiду. Певна рiч, така зона повинна бути економічно і соцiально високоефективною, забезпечувати випуск конкурентоздатної продукцій (послуг) на рівнi сучасних світових стандартів як на внутрiшнiй, так і на зовнішнiй ринки. Покладено початок органiзацй зон у Закарпатській, Донецькiй і Чернiвецькiй областях, Одесi та Іллічiвську.

Ефективною формою міждержавних зв'язків є інтуризм. Він є однією з найперспективніших галузей народного господарства. Інтуризм перетворився у важливу галузь господарства світу, приносячи щорiчно до 200 млрд доларiв прибутку . В Іспанії, наприклад, мiжнародний туризм дає до 17 млрд доларів прибутку, або 30% від її експорту.

Україну щорічно відвідує понад 250 тис. інтуристів, або 2% вiд обсягу країн СНД, 0,05-0,06% – від світового рівня (середина 90-х рокiв). У сумі докодів частка республіки становить відповідно 12,5 і 0,02-0,03%. Отже, роль нашої держави у світовому обміні туристами незначна. Слiд повнiше і ефективнiше використовувати такі види туризму, як маршрутно-пізнавальний, курортно-оздоровчий, діловий, ярмарковий, конгресний, лікувальний, лижний, а також туризм з метою навчання, полювання, рибальства, релігійний. Україна має для цього всі умови. На думку експертів Всесвітньої туристської органiзації (ВТО), міжнародний туризм у перспективi розвиватиметься у трьох напрямах:

1) як молодіжний,

2) економічно активного населення,

3) людей вiком понад 55 р.

Вимагають оперативного вирiшення і проблеми управління туризмом, якими в Українi зайнято близько 750 органiзацій . У 1992 р. при Міністерстві зовнішньоекономічних зв'язків України створено управління у справах туризму. Туристичні організації країни повинні б утворити свiй всеукраїнський орган (наприклад, Раду), який би представляв інтереси галузi перед державними структурами.

Інтуристська галузь має дві нероздільні грані:

1) експортну (органiзація туристських поїздок за кордон)

2) імпортну (обслуговування інтуристів в Україні.

Величезні перспективи несе в собі розширення мiжнародного науково-технічного співробiтництва. На даний час Академія наук України встановила прямі зв'язки з науковими закладами Австрії, Італії, Франції, Румунії, Чсхії, Словаччини, Китаю, Індії, Півдснної Кореї. Активні контакти підтримуються з Лондонським Королівським товариством, Баварською академією наук, французьким університетом Тулузи.

Перспективною метою української зовнішньоекономічної політики є членство України в Європейських Співтовариствах, а також інших західноєвропейських або загальноєвропейських структурах. Перспективи кооперації України з пан-Європейськими організаціями і з окремими країнами прямо залежать від успіху економічних реформ України і політичної стабільності країни. Важливим кроком до інтеграції України у Європейські структури було її прийняття до Ради Європи восени 1995 року.

Найближчими