Финансы /
обігу та платежу, здатне швидко знизити темпи інфляції.
Отже повернення в практику господарської діяльності векселів вигідно всім уча-сникам господарського обороту.
2. ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ ВЕКСЕЛІВ У ГОСПОДАРСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
Закон “Про цінні папери і фондову біржу” дає таке тлумачення терміну вексель: “Вексель цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання боржника сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедер-жателю)”.
Головні особливості векселя полягають у тому, що він є, по-перше, абстрактним борговим зобов’язанням. Тобто в тексті векселя немає будь-яких пояснень щодо появи грошового боргу; по-друге, йому властива беззастережність, обов’язковість оплати у відповідності з тими положеннями, що містяться у векселі. Це означає, що фізичні і юридичні особи, видавши вексель, беруть на себе безумовне абстрактне зобов’язання сплатити власнику (векселедержателю) вказану в ньому суму у встановлений строк; по-третє, вексель виписується на порівняно короткий строк. Формально він може випи-суватись у межах одного року, але фактично це робиться переважно на 1-3 місяці; по-четверте, предметом вексельного зобов’язання можуть бути лише гроші, тобто суми коштів у формі національної чи іноземної валюти; по-п’яте, виникнувши на основі ко-мерційної угоди (контракту, договору), вексель з часом відокремився від неї.
Нині він функціонує як самостійний договір. Більше того, у його текст не можна вносити будь-яких доповнень, що пов’язують виконання вексельного зобов’язання з відносинами за контрактом. Водночас законодавством допускається можливість вве-дення до тексту посилання на номер банківської гарантії, акредитиву, які не позбавля-ють вексель юридичної сили, але суттєво полегшують процедуру процедуру розрахун-ків.
Постановою Верховної Ради від 17.06. 1992 р. “Про застосування векселів у гос-подарському обороті України” передбачено систему операцій і порядок придбання бланків векселів. Їх можна придбати в комерційних банках, віднести дані затрати до за-гальногосподарських. Облік бланків векселів, як і інших видів цінних паперів, ведеться на балансовому рахунку 004 за відповідним прибутково розрахунковими документами, а списання одночасно із записом реалізації, як і будь-якого з різновидів цінних паперів. Зберігаються вексельні бланки підприємства в кас нарівні з грошовими коштами і в по-рядку, встановленому Правилами ведення касових операцій у народному господарстві.
Основними суб’єктами вексельного кредиту і векселя як письмового боргового зобов’язання є векселедавець і векселедержатель. Векселедавець це особа, яка вида-ла вексель, простий чи переказний. У переказному векселі ця особа називається трасан-том. Він цілковито відповідає за акцепт, тобто дає згоду сплатити вказану суму і за сам платіж. Векселедавець не може скласти з себе цього обов’язку. Тому будь-яка умова, за якою векселедавець хотів би скласти з себе відповідальність за платіж, вважається не-дійсною. Особа, на яку подано позов на основі переказного векселя, не може протиста-вити векселедержателю ніяких заперечень, зумовлених особистим ставленням до век-селедавця чи попереднього векселедержателя.
Векселедержатель особа, у якої знаходиться переказний вексель, власник век-селя. Після закінчення строку платежу він має право на отримання вказаної суми гро-шей. Векселедержатель, що записаний у даному векселі, називається першим векселе-держателем (ремітентом). При подальшому передаванні векселя законним векселедер-жателем є особа яка гарантує своє право на безперервному ряді індосаментів, тобто пе-ревідних записів на векселі. Векселедержатель має право на сам вексель і зобов’язаний віддати його тому, хто втратив право володіння даним векселем лише тоді, коли при-дбав його недобросовісно або ж купуючи вексель, зробив грубу помилку. Він має право і на отримання платежу від акцептату, а також у порядку регресу від усіх інших відпо-відальних за даним векселем осіб.
Важливість векселя, його місце у ринковій економіці визначається його функці-ями. Основною функцією вексельного обігу є оформлення короткострокового кредиту. Дана функція діє тоді, коли постачальник продукції зацікавлений у її реалізації покуп-цю, але той на час укладення угоди не володіє належною сумою коштів. Тоді постача-льник у рахунок майбутнього платежу за свою продукцію бере з покупця вексель, тоб-то боргове зобов’язання, сума якого з урахуванням строку платежу і процентів за кре-дит, як правило, перевищує величину суми товарної угоди.
По друге вексель здатний виконувати функцію платежу. Як платіжний засіб він дозволяє отримати гроші, не чекаючи строку платежу. Його можна продати або ж за-класти в заставу в комерційному банку. Купівля банками векселів носить назву обліку векселів або дисконту.
Банки ж, купивши векселі, до настання строку оплати утримують їх у себе, стя-гуючи при цьому певну суму, що називається обліковим процентом, тобто купують ве-кселі зі скидкою або з дисконтом. У даному випадку банк перебирає на себе функцію кредитора, а при настанні строку оплати стягує борг з векселедавця.
Прискорення розрахунків і грошового обігу, звичайно, є головними функціями векселя. Але не тільки вони зберігають свою силу з часів виникнення вексельного обігу і донині. До них додалися інші. Насамперед, вексель здійснює функції контролю за ви-конанням зобов’язань між суб’єктами господарського життя, скорочення грошової і кредитної маси в обігу, а отже і стримування темпів інфляції.
Отже, звичайний вексель є знаряддям комерційного кредиту і здатний здійсню-вати надзвичайно важливі функції. В сучасних умовах на фондовому ринку України обертаються лише товарні векселі. Вони можуть виписуватися будь-якими суб’єктами підприємницької діяльності для оформлення торгових угод, можуть бути короткостро-ковими, з двома і більше підписами, можуть прийматися банками до обліку або у заста-ву як забезпечення наданих клієнтам позичок. Застосування вітчизняними товаровиро-бниками комерційних векселів здатне усунути заборгованість підприємств і надати простір для розвитку продуктивних сил. Розвиток товарно-грошових відносин зумовив появу й інших форм векселів. Зокрема, поширення комерційних векселів надавших приватним і юридичним особам в процесі господарської діяльності, послужило для ба-нків важливим поштовхом для початку виписування своїх власних векселів, що набули назви “банкноти” або банківського кредитного квитка. З часом виникла форма фінан-сового векселя, за яким не стоїть конкретна товарна угода і який лише оформляє між-банківські боргові відносини. Фінансові векселі виписуються лише банками.
Особливою формою векселя є також казначейські векселі цінні папери, що перебувають в обігу від імені юридичних осіб, щоб забезпечити їм короткострокове фі-нансування. Казначейські векселі, що виписуються на пред’явника, переважно фіксу-ють зобов’язання уряду і продаються від його імені банкам, іншим кредитним устано-вам і корпораціям з метою отримання готівки для покриття поточного бюджетного де-фіциту. Під заставу комерційних векселів комерційні банки можуть отримати кредит у Національному банку України (операція переобліку векселів).
В умовах сучасної ринкової економіки векселі стали:
а) об’єктом купівлі-продажу;
б ) формою інвестування капіталу на короткий строк з метою отримання доходу, тобто перетворилися в особливий вид цінних паперів у повному фінансовому розумінні цього терміну.
3. МІСЦЕ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ В РЕГУЛЮВАННІ ВЕКСЕЛЬНОГО ОБІГУ
важливою умовою запобігання негативних явищ у області грошового обігу є по-стійне регулювання умов та порядку косвеного банківського кредитування з боку центральних банків.
Регулюючі функції Національного банку виконуються таким чином. По-перше, обмеженням представлення вексельних суд у вигляді кредитів під комерційні та фінан-сові векселя чи рівнозначні їм боргові зобов’язання, що виникли в результаті вже здій-сненної товарної чи грошової угоди.
По-друге, введенням повсякденного чи відбіркового контролю з боку банківсь-ких установ другого рівня за обов’язковим товарним забезпеченням комерційних век-селів.
По-третє, представленням жорстких гарантій, що з боку комерційних банків бу-дуть ліквідовані усі форми економічних взаємовідносин, виконавцями фіктивних век-сельних угод.
Національним банком ретельно регулюються умови обліку та переобліку комер-ційних векселів, передбачаються деякі вимоги до їх якості, тобто здійснюється так зва-на якісна дисконтна політика.
У більшості розвинених країн центральні банки переобліковують лише першо-класні комерційні векселя виставлені на основі реально здійснених угод купівлі-продажу і по яким відповідають як мінімум три особи, яких знають у банку як безпере-чно грошово- та кредитоспроможних. Але строк векселя, що залишається після його купівлі банком, не повинен бути більше трьох місяців.
З іншого боку, центральні банки встановлюють для комерційних банків ліміту-вання контингенту переобліку векселів, здійснюючи так звану кількісну переоблікову політику. Коли центральному банку необхідно стимулювати, наприклад експорт, то у першу чергу право на переоблік отримують експортні векселя. У деяких країнах, на-приклад у Японії, здійснюють різноманітні облікові ставки, для комерційних та зовні-шньоторгових векселів та для державних платіжних паперів. Якщо необхідно “загаль-мувати” підвищення курсу векселів, скажімо, у будівництві