←предыдущая следующая→
1 2 3 4 5
Зміст
Вступ. ………….………………………..……1стор.
Загальна характеристика основних фондів. 3стор.
Знос і амортизація основних фондів. …8стор.
Основні показники ефективності використання основних фондів. …………………………..14стор.
Шляхи поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей. ……………….21стор.
Висновок. …………………….………….…27стор.
Вступ
Одним з найбільш важливих завдань розвитку промисловості є забезпечення виробництва насамперед за рахунок підвищення його ефективності і більш повного використання внутрішньогосподарських резервів.
У будь-якому дійстві виробництва взаємодіють два головні чинники: речовий, тобто засоби виробництва, і особистий- робоча сила. Засоби виробництва, будучи речовими елементами продуктивних сил суспільства, предметно втілюють досягнення науки і техніки. Вони беруть участь не лише у створенні споживчої вартості продукту, але і його трудової вартості.
Витвором процесу праці з використанням засобів праці та предметів праці є певні споживчі вартості. Водночас засоби праці, як і предмети праці, будучи втіленням суспільної праці, витраченої на їх створення, є речовим втіленням вартості в умовах товарно- грошових відносин.
У сучасних умовах стрімко підвищується роль речових факторів виробництва, зокрема засобів праці, значною вагомою частиною яких і є основні фонди.*
До основних виробничих фондів відносяться ті засоби праці, що, знаходячись у сфері матеріального виробництва, безпосередньо беруть участь у виготовленні матеріальних благ (машини, устаткування і т.п.), створюють умови для здійснення виробничого процесу (виробничі будівлі, споруди, електромережі, трубопроводи й ін.), слугують для збереження і переміщення предметів праці.
Крім основних виробничих фондів до складу основних фондів промисловості входять і основні невиробничі фонди, до яких відносяться такі об'єкти невиробничого призначення (житлові будинки, дитячі сади і яслі, школи, лікарні й інші об'єкти охорони здоров'я і культурно-побутового призначення), що перебувають у віданні промислових підприємств (вони не безпосередньо, а побічно впливають на процес виробництва). Тут ми розглядаємо тільки основні виробничі фонди.
Загальна характеристика основних фондів
Основні виробничі фонди промисловості - це засоби праці, які приймають участь у багатьох виробничих циклах, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, а їхня вартість переноситься на виготовлену продукцію частинами в міру зношення.
Основні фонди промисловості займають важливе місце в національному багатстві. Питома вага промисловості в основних виробничих фондах народного господарства складає більше 48%.
На практиці обліку і планування відтворення основних фондів промисловості використовуються як грошові, так і натуральні показники, оскільки основні фонди у виробничому процесі виступають не тільки як носії вартості, але і як сукупність визначених засобів праці.
Грошова оцінка основних фондів необхідна для обліку їхньої динаміки, планування розширеного відтворення, встановлення зношуваності, нарахування амортизації, визначення собівартості продукції і рентабельності підприємств, а також для здійснення господарського розрахунку.
У зв'язку з тривалою участю основних фондів у процесі виробництва, їхнім поступовим зношуванням, а також із зміною за цей період умов відтворення існує кілька видів грошової оцінки основних фондів:
1) по повній початковій вартості;
2) за початковою вартістю з відрахуванням зносу;
3) за повною відновною вартістю;
4) за відновною вартістю із врахуванням зносу. Повна початкова вартість являє собою фактичну вартість за цінами придбання (включаючи видатки на доставку і монтаж) або будівництва основних фондів.
Початкова вартість з відрахуванням зносу виражає вартість основних фондів, ще не перенесену на виготовлену продукцію. Вона менше повної початкової вартості на величину зносу основних фондів і зазвичай називається залишковою вартістю.
Ці два види грошової оцінки ускладнюють співставлення даних про динаміку основних фондів, бо ціни на устаткування і вартість будівництва змінюються й основні фонди, набуті (побудовані) у різні роки, виражаються в змішаних цінах.
Співставлення створених у різні роки однакових елементів основних фондів досягається завдяки їхній оцінці за відновною вартістю. Повна відновна вартість -це вартість відтворення основних фондів у нових виробничих умовах (даного року).
Метод оцінки за відновною вартістю не враховує ступінь зношення основних фондів, а тому він доповнюється оцінкою основних фондів за відновною вартістю із врахуванням зносу.
• Відновна вартість з врахуванням зносу показує частину відновної вартості основних фондів, ще не перенесену на продукт.
Оцінка основних фондів по відновній вартості - складний, трудомісткий процес, що вимагає значних витрат часу і засобів для переоцінки всіх елементів основних фондів. Переоцінка основних фондів здійснюється періодично.
Облік і планування основних фондів здійснюються не тільки у грошовому відображенні, але й у натуральних показниках у вигляді конкретних засобів праці. Це необхідно для того, щоб визначити технічний склад, виробничу потужність підприємств і галузей промисловості, встановити завдання і шляхи ефективного використання виробничої потужності скласти баланс устаткування і т.д. Такі дані можна отримати за результатами інвентаризації основних фондів, що періодично здійснюються у промисловості.
За допомогою натуральних і грошових показників здійснюються необхідні групування різноманітних елементів основних фондів. У цих групуваннях окремі елементи основних фондів відокремлюються у відносно однорідні групи відповідно до їхнього призначення у виробничому процесі.
В даний час центральне статистичне керування класифікує основні фонди промисловості на такі основні групи:
1. Будівлі. До цієї групи належать будівлі основних, допоміжних і обслуговуючих цехів, а також адміністративні будівлі підприємств.
2. Споруди. Сюди входять підземні і відкриті гірські виробітки, нафтові і газові свердловини, гідротехнічні й інші споруди.
3. Передавальні пристрої. Це пристрої, за допомогою яких відбувається передавання, наприклад, електричної або іншої енергії до місць її споживання.
4. Машини й устаткування. У цю групу входять усі види технологічного устаткування, а також первинні і вторинні двигуни. У даній групі виділяються дві підгрупи:
а) силові машини й устаткування;
б) робочі машини й устаткування.
До першої підгрупи належать парові і гідравлічні турбіни, трансформатори, вітродвигуни, електромотори, двигуни . внутрішнього згорання й інші первинні і вторинні двигуни. В другу підгрупу входять верстати, преси, молоти, хімічна апаратура, доменні і мартенівські печі, прокатні станки й інші машини та устаткування.
5. Транспортні засоби. У їхній склад входять усі види транспортних засобів, у тому числі: внутрішньоцеховий, міжцеховий і міжзаводський транспорт, річковий і морський флот рибної промисловості, трубопровідний магістральний транспорт і т.д.
6. Інструмент, виробничий і господарський інвентар та інші основні фонди. Сюди відносяться інструменти ріжучі, давлючі, забійні й інші; інвентар виробничого і господарського призначення, що сприяє полегшенню і створенню нормальних умов праці (устаткування контор, верстати, контейнери, інвентарна тара, предмети протипожежного призначення й ін.).
Для простоти обліку до складу основних фондів, що входять у шосту групу, включаються лише інструменти, виробничий і господарський інвентар із терміном служби понад один рік і вартістю більше 15 неоподатковуваних мінімумів (тобто 17 гривень) за одиницю. Інший інструмент, інвентар, а також інші приналежності (незважаючи на те що теоретично вони за всіма економічними ознаках повинні відноситися до основних фондів) у господарській практиці прийнято вважати оборотними фондами.
Кожна група наведеної класифікації у свою чергу ділиться на підгрупи, що складаються з ще більш родинних основних фондів із приблизно рівними термінами служби, нормами амортизації й умовами експлуатації.
Не усі складові основних фондів мають однаковий вплив на процес виробництва. Робочі машини й устаткування, інструменти, вимірювальні і регулюючі прилади і пристрої, технічні споруди (гірські виробітки шахт і розрізів, нафтові і газові свердловини) приймають особисту участь у виробничому процесі, сприяють збільшенню випуску продукції і тому відносяться до активно діючої частини основних фондів. Інші елементи основних фондів (виробничі будівлі, інвентар) здійснюють лише непрямий вплив на виробництво продукції і тому їх називають пасивною частиною основних фондів.
Користуючи цим групуванням, можна визначити виробничу структуру основних фондів. Виробнича структура основних фондів характеризується питомою вагою кожної групи основних фондів у загальній їх вартості на підприємстві, галузі і промисловості в цілому.
Виробнича структура основних фондів і її зміна за той або інший проміжок часу дають можливість характеризувати технічний рівень промисловості й ефективність використання капітальних вкладень в основні фонди. Зокрема, чим вища у складі основних фондів питома вага машин, устаткування й інших складових активної частини основних фондів, тим більше продукції буде зроблено на кожну гривню основних фондів.
Розбіжності виробничої структури основних фондів у різних галузях промисловості
←предыдущая следующая→
1 2 3 4 5